Похоронний ритуал — це одна з найбільш консервативних частин людської культури. Кожна дія під час прощання з померлим має своє глибоке коріння, що сягає віків. Одним із таких непохитних правил, якого дотримуються майже в кожній українській родині, є винос труни з дому вперед ногами. Навіть люди, які не вважають себе забобонними, намагаються не порушувати цей звичай.
У цій статті ми детально дослідимо, звідки пішла ця традиція, як її пояснює православна церква, які етнографічні особливості існують в Україні та чому цей ритуал залишається актуальним навіть у сучасному урбанізованому світі.
Витоки традиції: страх перед смертю чи турбота про живих?
Коріння звичаю виносити померлого вперед ногами сягає часів дохристиянського язичництва. У наших предків-слов’ян ставлення до смерті було складним: з одного боку, покійного шанували як майбутнього духа-охоронця роду, з іншого — боялися «повернення» смерті в дім.
Сакральний зміст «зворотного шляху»
Головне вірування полягало в тому, що якщо винести людину вперед головою, вона «бачитиме» дорогу додому. Наші предки вірили, що погляд мерця має особливу силу, і якщо він «зачепиться» за поріг або вікна власної хати, то може «забрати» з собою когось із родичів.
Виносячи тіло вперед ногами, живі наче обманювали смерть:
-
Покійний «рухається» від дому, не бачачи шляху назад.
-
Його погляд спрямований у майбутнє, у світ іний, а не в минуле.
-
Вважалося, що так душі легше зорієнтуватися, куди їй потрібно йти — за межі матеріального світу.
Більше про слов’янські поховальні обряди можна дізнатися в етнографічних розвідках на ресурсі Вікіпедія: Поховальні обряди слов’ян.
Духовний та церковний погляд на ритуал
Хоча винос вперед ногами часто вважають народним забобоном, православна церква ставиться до цього звичаю з повагою, надаючи йому власного символізму.
Християнська інтерпретація
У християнстві винос вперед ногами символізує те, що покійний іде назустріч Господу. Це не втеча від дому, а свідомий шлях до вічного життя.
-
Положення у храмі: Під час відспівування у церкві труну також ставлять ногами до вівтаря (на схід). Це символізує готовність людини почути голос Божий під час Другого Пришестя і встати назустріч світлу.
-
Символ шляху: Людина приходить у цей світ вперед головою (під час народження), а покидає його — вперед ногами. Це підкреслює циклічність життя та завершеність земного шляху.
Церковні канони щодо поховання детально викладені у настановах, з якими можна ознайомитися на офіційних ресурсах, наприклад, на порталі Православної Церкви України.
Українські народні звичаї під час виносу тіла
В Україні ритуал виносу тіла супроводжувався цілою низкою додаткових дій, спрямованих на захист живих та спокій померлого. У кожному регіоні — від Галичини до Слобожанщини — існують свої нюанси.
Поріг — сакральна межа
Поріг завжди вважався межею між світом живих та світом мертвих. Під час виносу труни в багатьох селах України досі дотримуються таких звичаїв:
-
Триразове торкання порогом: Труною тричі легенько стукають об поріг. Це вважається останнім прощанням покійного зі своїм домом та предками, які «живуть» під порогом.
-
Замикання дверей: Одразу після виносу труни двері в будинку зачиняють (іноді навіть на замок), щоб «смерть не повернулася».
Про права родичів та державні стандарти поховання можна почитати у Законі України.
Специфіка багатоквартирних будинків
Сьогодні, коли більшість людей живуть у містах, традиція адаптувалася. При винесенні труни через під’їзд або ліфт, правило «вперед ногами» залишається незмінним. Важливо, щоб процесія рухалася спокійно, без суєти, віддаючи останню шану покійному.
Психологічний аспект: чому це важливо для нас сьогодні?
З погляду сучасної психології, дотримання таких ритуалів, як винос вперед ногами, допомагає родичам пройти через перші стадії горювання.
-
Структурування хаосу: Коли людина стикається зі смертю близького, світ руйнується. Чіткі правила (що робити, як нести, куди дивитися) створюють відчуття контролю та допомагають пережити шоковий стан.
-
Ритуал переходу: Винос тіла — це точка неповернення. Символічний рух вперед допомагає психіці прийняти факт того, що близької людини більше немає в цьому просторі.
Про стадії переживання втрати можна прочитати на ресурсах, присвячених ментальному здоров’ю, наприклад, на сайті МОЗ України.
Законодавчі та практичні норми в Україні
Варто зауважити, що винос тіла регулюється не лише традиціями, а й санітарними та правовими нормами. Згідно із Законом України «Про поховання та похоронну справу», процес транспортування тіла має бути гідним та відповідати встановленим правилам.
Робота ритуальних служб
Професійні бригади, які здійснюють винос тіла, завжди дотримуються правила «ногами вперед». Це не лише данина традиції, а й зручність під час спуску сходами — людина, що йде попереду, тримає основну вагу, а той, хто ззаду (біля голови), контролює нахил труни.
Що робити, якщо правило було порушене?
Часто родичі впадають у паніку, якщо через вузькі проходи або помилку труну винесли інакше. Священники запевняють: жодної духовної небезпеки в цьому немає. Бог дивиться на серце людини та на молитви за неї, а не на те, яким боком винесли фізичну оболонку.
Головне — щиро молитися за упокій душі. Якщо ви відчуваєте тривогу через порушення традиції, найкращим рішенням буде замовити заупокійну службу або поставити свічку в храмі.
Поширені питання
Чи можна виносити покійного вперед головою, якщо сходи дуже вузькі?
З погляду логістики та безпеки, іноді доводиться розгортати труну. Проте професіонали завжди намагаються знайти спосіб дотриматися традиції. Якщо це технічно неможливо — не варто робити з цього трагедію.
Хто має нести труну?
В Україні заведено, що труну несуть друзі, колеги або сусіди, але не найближчі кровні родичі. Вважається, що родичі не повинні «радіти» швидкому розставанню, а мають лише супроводжувати покійного своїм плачем та молитвою.
Що робити з речами, якими виносили труну?
Рушники, на яких несли труну (якщо не використовувалися спеціальні лямки), зазвичай залишають на кладовищі або віддають у церкву. Їх не рекомендується повертати в дім.
Інші важливі правила під час похорону
Окрім виносу ногами вперед, існують інші критичні моменти:
-
Не можна йти попереду труни: Ви наче заступаєте покійному дорогу або кличете смерть на себе.
-
Заборона обертатися: Поки процесія йде до кладовища, родичам не радять часто озиратися на дім.
-
Порядок у процесії: Попереду несуть хрест, потім ікону, портрет, вінки, і лише потім — труну.
Висновок
Традиція виносити покійних вперед ногами — це набагато більше, ніж просто забобон. Це складний культурний код, який поєднує в собі повагу до предків, віру в загробне життя та психологічні механізми захисту від горя. В Україні цей звичай є частиною національної ідентичності, що передається від покоління до покоління.
Незалежно від того, чи вірите ви в потойбічні сили, дотримання таких ритуалів допомагає зберегти гідність церемонії та виявити останню шану людині, яка завершила свій земний шлях. Пам’ять про близьких живе не в обрядах, а в наших серцях, проте обряди допомагають нам цю пам’ять правильно оформити та пережити.